Невидима рука в ланцюгах

На вільному ринку ціни є дефляційними, тобто товари з часом дешевшають.

У 1776 році шотландський філософ Адам Сміт представив концепцію, яка формуватиме економічне мислення століттями: Невидима рука. У своїй праці «Багатство народів» Сміт стверджував, що індивіди, переслідуючи власні економічні інтереси, ненавмисно сприяють загальному благу суспільства. Пекар пече хліб не з альтруїзму, а щоб заробити на життя. Приходить інший пекар, щоб конкурувати за клієнтів. Органічна конкуренція змушує обох виробляти найкращий можливий продукт за найнижчою можливою ціною. Без будь-якого центрального планувальника, який би керував процесом, ринок самоорганізується для ефективного розподілу ресурсів та задоволення потреб споживачів.

Цей елегантний механізм, спонтанний порядок, що виникає з мільйонів вільних індивідів, які здійснюють добровільний обмін, створив більше процвітання, вивів більше людей з бідності та породив більше інновацій, ніж будь-яка планова економіка в історії. Але Невидима рука вимагає однієї критичної умови для належного функціонування: надійних грошей. Коли валюта може бути нескінченно відтворена центральною установою, дефляційна екосистема Невидимої руки, де товари природним чином дешевшають з часом завдяки конкуренції та інноваціям, замінюється інфляційною екосистемою Невидимої прогалини. Гроші в наших гаманцях з часом гниють, тому що центральна установа друкує їх більше, щоб підтримувати борговий цикл. Ціни зростають не тому, що товари стали ціннішими, а тому, що одиниця вимірювання була знецінена.

У цьому зіпсованому середовищі вільний ринок перестає бути вільним. Підприємства більше не конкурують насамперед на основі заслуг, інновацій та створення реальної вартості. Вони конкурують за доступ до дешевого капіталу, державних контрактів та близькість до друкарського верстата. Це породжує те, що економісти називають компаніями-зомбі, підприємствами, які генерують недостатній прибуток для обслуговування своїх боргів, але залишаються живими завдяки штучно низьким процентним ставкам та безперервному вливанню щойно надрукованих грошей у фінансову систему.

Ці компанії-зомбі виснажують ресурси з продуктивних секторів, витісняють справжні інновації та створюють роздуту, крихку економіку, побудовану на паперових обіцянках. У фіатному світі фінансові ігри мають більше значення, ніж створення реальної вартості. Найоціненішими навичками є не інженерія, наука чи майстерність, а фінансовий інжиніринг, мистецтво вилучення багатства із системи, розробленої для винагороди за вилучення, а не за виробництво.

Біткоїн є єдиною формою грошей, яка може відновити повноцінне функціонування Невидимої руки Адама Сміта. Оскільки його пропозиція не може бути маніпульована, оскільки його правила застосовуються однаково до всіх учасників, і оскільки він накладає реальні витрати на шахрайство та нечесність, Біткоїн створює умови для справді вільного ринку, де ціни відображають фактичну пропозицію та попит, де конкуренція стимулює справжнє вдосконалення, і де дефляційний тиск інновацій дозволяє приносити користь споживачам, а не поглинається монетарною експансією. За стандартом Біткоїна Невидима рука звільняється.